Повна таємна історія клітора. Видання виправлене та доповнене.
Ще начебто не так давно, в нашій юності, ми чули, що клітор – це просто такий горбок, а тепер дізнаємося, що це прямо-таки здоровенний, складний орган. Чи ти ще цього не знала? Впевнені, стаття Дарії Голощапової подарує тобі чимало дивовижних відкриттів про старий добрий клітор.
Початок
4.54 мільярди років тому наша Земля була схожа на невдало запечену картоплю, а жодного клітора не було й близько.
Едіакарська біота
540 млн. років тому. Планету населяють дивні звірята, схожі на вагіни, цибулини та гребінці одночасно. Клітора, як і раніше, ніде немає, але палеонтологам там би точно сподобалося.
2,8 мільйонів років тому
Нарешті з’явилася людина розумна, вона ж людина-кінестетик (у всякому разі, вчені припускають, що вона була кінестетиком, про що свідчать розвинені подушечки пальців та навички у виготовленні знарядь праці).
140 тисяч років тому
Десь на сході Африки народжується Мітохондріальна Єва. Всі наші мітохондріальні ДНК зводяться до цієї жінки, грубо кажучи, вона праматір усіх жінок, які живуть на Землі. Нам відомо, що фізіологічною будовою вона від нас та наших сучасникок радикально не відрізнялася. У неї були руки-ноги, голова, вагіна та клітор. Також науці відомо, що у неї було як мінімум дві дочки (для поширення ДНК).
З цього моменту можна розпочинати офіційну історію появи клітора на Землі.
V століття до нашої ери
Гіппократ виявив клітор і назвав його “маленькою колоною”.
Тим часом, в Індії пишеться Камасутра, де приділяється увага оральному сексу та клітору безпосередньо. Індуси знали, що кліторальний оргазм є! Ну принаймні здогадувалися, особливо ті, хто вмів читати.
Стародавні греки і древні римляни, безперечно, знали, де клітор, але не любили про нього говорити, саме слово було табуйованим і зустрічалося буквально в кількох графіті та письмових джерелах.
10 століття
Авіценна також знайшов клітор!
(До речі, легендарні лікарі легко знаходили клітор, але чомусь нащадки їм не вірили і “відкривали клітор” знову і знову)
1052 рік
Католицький єпископ Вормса, Буркхард, пише працю Decretum, де розробляє список сексуальних гріхів. Він забороняє оральний секс, мастурбацію та інші радощі.
За чоловічий онанізм потрібно було 10 днів сидіти на хлібі та воді, а за жіночий – 1 рік. Тут якось стало не до клітора. Загалом, не дивно, що саме у Вормсі розпочнеться рух Реформації, який виступав проти католицької церкви.
XIII століття
Незважаючи на суворих колег, у XIII столітті, вчений, отець церкви, Св. Альберт Великий відкрив (і правильно відкрив!), що клітор і пеніс — це гомологічні органи (тобто мають спільне походження і подібну структуру). І навіть більше, жіночі та чоловічі статеві органи він закликав називати одним загальним словом. І це все у середньовіччі, а на бекґраунді — багаття інквізиції. Втім, ніякої образи почуттів віруючих не було, можливо, справа в тому, що читати вміла пара розумників на все місто.
1486 рік
В 1486 пишеться праця “Молот Відьом”, де збуджений клітор (збільшений у розмірах) називається “соском Диявола”. Якщо статевий партнер виявляв ТАКЕ на тілі, начебто, звичайної жінки, йому слід негайно зателефонувати в інквізицію. Тому що жінка з клітором — безперечно відьма.
XVI століття
Анатом XVI століття, Реальдо Коломбо знову відкрив клітор, назвав його жіночим місцем задоволення при зносинах і написав на цю тему цілий трактат.
Його приятель, Андреас Везалій “закрив” клітор. Він вважає його патологією, обгрунтовуючи свою теорію тим, що здоровим жінкам цей відросток не потрібен. Загалом, хлопці зрештою посварилися.
1545 рік
Французький анатом у праці 1545 року приписав клітору сечівник.
До речі, поки європейські вчені ламали голову над тим є клітор, або його все ж таки немає — у Стародавньому Єгипті, Африці та в Азії, а також у австралійських аборигенів і в Південній Америці його старанно видаляли. З релігійних причин, та й про всяк випадок. Раптом він відросте, і жінка стане чоловіком! Раптом жінка отримає оргазм! А раптом заміж ніхто не візьме! Раптом воно вкусить! Стародавні інки додумалися до того, що з клітором жінка подібна до скорпіона.
Середина XVIII століття
Вчені остаточно визначилися: клітор є, і він шкодить жінкам. І дали бій йому, а також мастурбації, адже від неї волосся на руках росте, ой, тобто ні, від неї трапляються напади епілепсії, істерія, кома, смерть.
XIX століття
Авторитетний хірург Айзек Браун в 1858 запропонував видалення клітора для вирішення всіх проблем. Лондонське медичне товариство схвалило. Стандартний підручник з педіатрії Л. Хольта, що видавався з 1897 по 1940 роки, до 1937 переконливо рекомендував припікати (відрізати-видаляти) клітор дівчаткам задля профілактики істерії та появи мастурбації.
XIX – початок XX століття
Починається боротьба з фригідністю та “відхиленнями в психіці”.
Зигмунд Фрейд рятує не дуже активно. Але він поділяє оргазми на кліторальні та вагінальні, обзиваючи перші — інфантильними і вважаючи, що другі — саме те, що треба. Тобто кліторальний оргазм після 18ти – це фу, неприйнятно і не респектабельно. А ще й нездорово. Ну ок.
Марі Бонапарт (правнучка Наполеона, учениця Фрейда, а також піонерка психоаналізу), все життя боролася із власною фригідністю та до питання отримання оргазму підійшла фундаментально. Вона обстежила понад 200 жінок і з’ясувала, що чим більша відстань клітора від піхви (понад 2 см) — тим вища ймовірність того, що жінки не могли відчути оргазм. Вона зробила висновки, що саме клітор жінки є найчутливішим місцем і за його стимуляції найлегше отримати оргазм. Бонапарт вирішується на крайні заходи. Вона йде до хірурга, щоб пересадити собі клітор у піхву та отримувати оргазм «правильним» вагінальним способом. Операції не дають вирішення проблеми для Марі Бонапарт. З тим самим успіхом її партнеру можна було б перешити руки трохи ближче до пояса.
Друга половина XX ст.
1948 року клітор зник! У 25 перевиданні класичного підручника з анатомії Г. Грея клітора просто немає.
У 1953 році з’являється авторитетна робота Ф. Капріо “Сексуально-адекватна жінка”, в якій, якщо коротко, звучить стара пісня: оргазм має бути вагінальним. І якщо жінка “надає перевагу стимуляції клітора будь-якій іншій формі сексуальної активності, то можна вважати, що (…) жінка потребує психіатричного лікування”.
1966 рік
Світ повільно, але правильно починає повертатися до клітора обличчям.
Вірджинія Джонсон та Вільям Мастерс провели ряд дослідів і виявили, що реакції на вагінальний та кліторальний оргазм з погляду фізіології – однакові. Тобто немає ніякого “інфантильного” оргазму чи дорослого-респектабельного. Просто оргазм чи є, чи ні.
1970 рік
Радикальна феміністка Анна Коедт пише статтю “Міф про вагінальний оргазм”, де розвінчує міф про те, що єдиний і неповторний оргазм можливий тільки від проникаючого сексу, а також стверджує, що клітор – єдиний орган, який відріс у людини за мільйони років тільки для однієї Цілі: для задоволення (і це правда, клітор – єдиний орган – абсолютний гедоніст). Стаття викликала бурхливу реакцію. Напевно, зі шквалу обурених листів можна було зліпити невелику стіну.
1998 рік
Люди злітали на Місяць і назад, клонували овечку і впізнали, нарешті, як точно влаштований клітор. Результати дослідження уролога Хелени О’Коннел показали, що клітор насправді має величезний розмір (повна довжина клітора становить від 8 до 20 см) і величезну кількість нервових закінчень (8 тис, для порівняння, головка пеніса — 5 тис). Що це не “маленька колона”, а складна постать із двома хвостами, печеристим тілом, м’язовими волокнами та здатністю до ерекції при збудженні…
2009 рік
Тільки цього року вчені П.Фольдьє та О.Бюїссон випускають перший 3D узі-знімок стимульованого клітора. Працювали вчені, слід сказати, без фінансування. Ну, все-таки зрозуміти як працює клітор – це не на Місяць злітати … Вчені приходять до дивовижних висновків: насправді печеристе тіло клітора, наповнюючись кров’ю, розбухає і охоплює піхву. І те, що раніше вважалося суто вагінальним оргазмом, насправді виявляється внутрішнім кліторальним.
Також вони знаходять спосіб відновлювати чутливість клітора після каліцтв, нанесених обрізанням.
2013 рік
Знаменита модель та письменниця сомалійського походження Варіс Діріє відкриває перший європейський центр для реабілітації жертв обрізання. Сама знаменитість пережила цю процедуру у п’ятирічному віці.
2015 рік
З’являється пам’ятник клітору. Клітор служить окрасою для знаменитостей та політиків. З’являються арт-об’єкти на кшталт “Прекрасної стіни вагін”
Тим часом…
Так і хочеться написати: “Тим часом, у паралельному Всесвіті…”, але всесвіт, на жаль, наш. Операції з видалення клітора до 2015 року зазнало понад 130 мільйонів жінок. Менш руйнівно, але не менш болісно: завдяки стандартам краси процвітають послуги з лабіопластики та зменшення розміру клітора.
На цьому історія клітора не закінчується, подивимося, що з ним трапиться, якщо він остаточно вийшов з підпілля і нарешті потрапив у підручники!
